Поезії/Поетова весна

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поезії
Майк Йогансен
Поетова весна
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Поетова весна

 В березні міліціонер свистав,
 У воді шумів трамвай і плавав
 Межи рейок вечір і не знав,
 Як уранці народяться трави.

 Стала хмара у вікні—агов,
 Агов, хмаро, підожди хвилину.
 Всяка хмара в березні—любов,
 І від мене і до неї лине.

 Всяка вулиця веде до тих дверей,
 Де я не посмію подзвонити.
 За водою вечір плив до неї,
 І за неї хвилювався вітер.

 Я ж стояв в калюжі, мов в огні,
 Коливались тротуари п’яні,
 Із старих англійських книг
 Повиходили на вулицю романи.

 І сідлали коні і вели
 За Гурон, за Мічіган, за Ері;
 Соколиним оком вечір плив
 У простори пам’яті і прерій.
 Гей, як кречет, міліціонер свистав,
 У траві гримів трамвай, і марив
 В березні поет і забував,
 Що в калюжах загасали хмари.

 Що він так і не посміє увійти
 І сказати ясно: івнінг, Іно,
 Чи не хочете, чи хочеш ти...
 — Чи не підеш ти зі мною в кіно?

1929