Поезії/Понад північчю
< Поезії
| ◀ Пора | Поезії Скоро forte «Понад північчю…» |
Кроковеє коло ▶ |
|
Понад північчю сивий вітер
(чи це не значить — весна?)
Не плеще, не кличе — тиша.
Тільки старий пригадав,
Пригадав, нахилився і пише:
„Лахміття-хмари. Стоїть сосна
І в небо вп'яла руде рамено,
І знову хмари, мов стіна,
І знову рве їх лють шалена“.
Але вітер…
Старий над північчю вітер
(чи це не значить — весна?)
Не квилить, не лепече, не кличе,
Неначе він і не зринав
У сніг і не пив вина.
Знов: „Товариші, стійте.
Город устав з коня
І гладить гриву, і дивиться: ждіте,
Ждіть світового вогня!“
І вітер,
Старий над північчю вітер зі дна
Так тоскно і радісно кличе
(чи це не значить — весна?),
Мов у бурю птиця,
Ніжною груддю
У північ, і хмари, і сніг.
1922