Поезії (Іван Кулик)/Небезпека

by Іван Кулик

◀ Зборів

Поезії Іван Кулик Мої коломийки. Цикл другий. Червона Галичина Небезпека

Як Збруч-річку проходили… ▶

Київ: Радянський письменник, 1967

VII. Небезпека
 Їхав стрілець на війноньку,
 Прощав свою дівчиноньку.

Стрілецька
пісня

Ой роз'ятрила край неба
Заграви завіса:
Розставатись, дівча, треба…
Дай мі, зірко, кріса^[1].

Знову суне ворог клятий,
Наша сила гине…
Не ридай мі, стара мати,
Не зітхай, дівчина!

Бо ніхто не гонить силом.
Сам я піду радо,
Бо життя мені не миле
Тут — без Радовлади.

Як не встоїмо, загинем, —
Хай не плачуть рідні:
Скоро знов у Галичині
Буде влада бідних!

1. Кріс — гвинтівка, рушниця.