Поезії (Іван Кулик)/Небезпека
| ◀ Зборів | Поезії Мої коломийки. Цикл другий. Червона Галичина Небезпека |
Як Збруч-річку проходили… ▶ |
|
VII. Небезпека
Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку.
Стрілецька
пісня
Ой роз'ятрила край неба
Заграви завіса:
Розставатись, дівча, треба…
Дай мі, зірко, кріса[1].
Знову суне ворог клятий,
Наша сила гине…
Не ридай мі, стара мати,
Не зітхай, дівчина!
Бо ніхто не гонить силом.
Сам я піду радо,
Бо життя мені не миле
Тут — без Радовлади.
Як не встоїмо, загинем, —
Хай не плачуть рідні:
Скоро знов у Галичині
Буде влада бідних!
- ↑ Кріс — гвинтівка, рушниця.