Поезії (Свідзінський, 1940)/Над парканами жовті віти
| ◀ Діл зникав у темряві вечірній | Поезії «Над парканами жовті віти…» |
Як м'ягко вечір ▶ |
|
Над парканами жовті віти,
І жовкне, старіє трава,
І ввечері шепоче вітер
Печалі сповнені слова.
Щось темне віє невидимо;
Покірно поникає сад…
Чого ж над мурами старими
Запломенився виноград?
Черешня в пурпурі черленім,
І на кущах пожар ясний,
І золото спокійних кленів
Сіяє світлістю весни.