Поезії (Свідзінський, 1940)/Сонце
СОНЦЕ
Ідуть верхи дерев
Світитися до сходу,
Шумлять верхи дерев
На літо, на погоду.
Дивлюсь, — як юний лев,
На стежку, перед хату,
Розпасяно лягло,
Розверглося зігріто,
І на камінні плити
Поклало лапу пелехату.
Цвітуть верхи кущів
За кам'яну ограду,
Ідуть ряди кущів
На дальні межі саду.
Я двері одчинив -
І вкинулось до ганку
І в темряву хибку,
На радісну приміту,
Пустило світлу віту,
Напахану вітрами ранку.
1929