Понад морем, Дунаєм
Вітер явір хитає,
Мати сина питає:
«Ой сину мій Іване,
Дитя моє кохане!
А чи тебе оженить,
Чи у військо урядить?..
Як я тебе колихала,
Усю ніченьку не спала;
Як я тебе зростила,
Сама себе звеселила;
Як я тебе оженю,
Всю родину звеселю;
Як я тебе в військо дам,
Собі жалю я завдам!»
«Мати ж моя рідная,
Порадонько вірная!
Ісправ мені три труби,
Да й усі три мідяні;
А четвертую трубу
Ісправ мені золоту!
У одну трубу заграю,
Як коника сідлаю;
А в другую заграю, —
На коника сідаю;
А в третюю заграю, —
З твого двора з’їжджаю;
А в четверту затрублю, —
Серед війська стоячи
І шабельку держучи,
Щоб зачула матуся,
До утрені ідучи,
Як голубка гудучи!»
«Ой сину ж мій Іване,
Дитя моє кохане!
Ой коли б же я зозуля,
Я б до тебе полинула!»
«Якби, мати, я сокіл,
Я б до тебе прилетів!»
«Рости ж, синку, в забаву,
Козачеству на славу,
Вороженькам в розправу!»
