Привітання життя (збірка)/Молодий поет

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

МОЛОДИЙ ПОЕТ



Над лугом буря свище, наче пуга,
і вітряна кряжами кряче пря,
мов не ліси хвилюють, а моря
та в серце туга стукає, мов пугач.

Тоді виходжу в чорну ніч на ґанок,
деру очима тінь, гляджу зорі.
Крізь вихор чалий кінь зарже над раном,
роздзвінно гупне копитом в поріг.

І сам не знаю, як скачу в стремена,
хватаю репане реміння нузд,
а завірюха на дворі шалена
рамена отвирає й мутить глузд.

Лиш в грудях голос дзенькає, мов мідь,
шепоче: „Молодий, не їдь, не їдь!“