При відході. Співанка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
При відході. Співанка
Осип-Юрій Федькович
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI


«Чо ти плачеш, дівчино єдина,
Вшак ти видиш: не моя причина,—
Не рад би я від'їжджати,
Гонить цісар воювати;
Не тра серцю туги завдавати».

«Рада ж би я, милий, не тужити,
Но без тебе горе в світі жити,—
Ти поїдеш на Вкраїну,
Я ся пташков перекину
Та й полечу милому кувати».

Ой кувала зазульков, кувала,
Та й милого нігде не видала.
«Де ж ти, милий, пробуваєш,
Що ти мене не чуваеш,
Ци ти голос уже мій не знаєш?»

«Знаю, знаю милой голосочок!
Прикрив мене кленовий листочок;
Під могилов нич не чути,
Ах, як тяжко під нев бути,
А ще тяжче миленьку забути».