Проголошення Австро-Угорської імперії

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проголошення Австро-Угорської імперії (2015
Володимир Лук'янюк
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Джерело: Цей день в історії

15 березня 1867 року набула чинності австро-угорська угода між австрійським імператором Францем Йосифом I і представниками угорського національного руху про перетворення централізованої імперії Габсбургів у дуалістичну (двоєдину) державу Австро-Угорщину, цілісність якої забезпечував австрійський імператор, який одночасно носив титул короля Угорщини.

У 1806 році після поразки Австрії у війні Третьої коаліції проти Франції Франц II Габсбург оголосив про складання з себе титулу і повноважень імператора, що привело до розпаду Священної Римської імперії. Прийнявши ще у 1804 році титул імператора Австрії, Після завершення Наполеонівських воєн скликаний у Відні конгрес 8 червня 1815 року прийняв рішення про створення Німецького союзу, куди Австрійська імперія увійшла на правах одного з 35 суб'єктів.

Протиріччя між Пруссією і Австрією привели до Семитижневої війни між німецькими державами, в результаті якої у 1866 році був утворений Північнонімецький союз на чолі прусським королем Вільгельмом I. Поразка у війні значно ослабила Австрійську імперію, яка на фоні активізації національних рухів опинилась під загрозою значно зміцнілої Пруссії на Півночі і Російської імперії на Сході. Посилення країни і збереження німецького домінування в країні Франц Йосиф I вбачав у зближенні із Угорщиною, в якій також посилились сепаратиські настрої після революцій в Європі 1848-49 років.

Секретні переговори між представниками імператора і авторитетним угорським політиком Ференцом Деаком почались ще в 1865 році і їх результати були опубліковані в газетній статті, в якій Деак обгрунтовував переваги існування Угорського королівства в межах Австрійської імперії небезпекою сильних сепаратиських настрої слов'янських народів, особливо чехів, поляків і хорватів. На останніх етапах автро-угорських переговорів взимку 1867 року угорську парламентську делегацію очолив депутат сейму Дюла Андраші, якому вдалось укласти угоду про перетворення централізованої імперії Габсбургів у двоєдину державу.

За угодою, яка набула чинності 15 березня 1867 року, між австрійським імператором Францем Йосифом I і представниками угорського національного руху Австрійська імперія перетворювалась у дуалістичну державу під назвою Королівства і землі, представлені в Рейхсраті, та Землі Священної Угорської корони Святого Стефана, більш відому як Австро-Угорщина, цілісність якої забезпечував австрійський імператор, який одночасно носив титул короля Угорщини. До складу Угорського королівства (Транслейтанії) увійшли крім Угорщини території Трансільванії, Хорватії і Славонії, Воєводини, Карпатської Русі і місто Рієка; вся інша територія імперії утворила австрійську частину монархії (Цислейтанії): Верхня і Нижня і Австрія, Штирія, Каринтія, Тіроль, Зальцбург, Форарльберг, Крайна, Горіца і Градішка, Трієст, Істрия, Далмація, Богемія, Моравія, Сілезія, Галичина і Буковина).

Крім спільного монарха Австрію і Угорщину на паритетних умовах об'єднували питання зовнішньої політики, оборони, фінансів і митної політики, для вирішення яких були створені три спільні міністерства. У такому вигляді Австро-Угорщина проіснувала до 1918 року, коли після поразки у Першій Світовій війні розпалась на ряд суверенних держав.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 3.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи..