Промова Президента Порошенка на спільній сесії Конгресу Сполучених Штатів Америки

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Промова Президента Порошенка на спільній сесії Конгресу Сполучених Штатів Америки (2014
Петро Порошенко
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Пане Спікере
Лідер більшості
Шановні Члени Палати, Члени Сенату
Пані та Панове

Дозвольте мені подякувати Вам за теплоту та гостинність.

Звернення до обох палат Конгресу є одним з найвищих політичних привілеїв.

Стоячи тут, я вдячний, і повністю усвідомлюю, що така честь надається не мені. А народу України. Тим хоробрим чоловікам і жінкам, які сьогодні знаходяться на передовій війни за демократію всього світу!

Дозвольте мені говорити від їхнього імені.

Я зосереджуся на одній речі, яка зараз знаходиться в основі існування Українського народу – свобода.

Бувають моменти в історії, коли свобода стає більше, ніж просто політичним поняттям.

В такі моменти свобода стає питанням вибору, що визначає, хто ви є, – як особистість та як народ.

Україна проживає такий момент істини останні 10 місяців, які стали однією з найгероїчніших сторінок останнього десятиліття. Синонімом жертовності, відданості та непереможної жаги жити вільно.

Народ України повстав проти корупційного режиму Януковича.

Українці стояли на своєму цієї трагічної зими. І вони стоять на своєму прямо зараз!

Захисники свободи були готові пожертвувати своїм життям заради кращого майбутнього. Ще більш вражаючим є те, що вони перемогли. Озброєні лише палицями і щитами, вони виходили проти спеціальних підрозділів міліції та гнали їх геть.

Перемога, яку здобули на Майдані Незалежності в Києві, зараз відома всьому світові. Слово «Майдан» стало інтернаціональним. Це була перемога проти брутальності міліції, цькування державними засобами масової інформації, насильства та залякування.

Немає нічого більш вражаючого, ніж бачити сотні тисяч мирних людей, які повстають проти жорстокого диктатора та змінюють хід історії. День за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем тисяча за тисячею люди виходили на вулиці Києва просто тому, що їх гідність не дозволяла їм залишатись пасивними та мовчати, коли на карті стояла їх свобода.

Майдан стояв довгих три місяці.

Кульмінацією стали 20 і 21 лютого, коли понад 100 протестувальників за один день були застрелені снайперами. Ми називаємо їх Небесною Сотнею. Ми вважаємо їх справжніми героями нашої нації. Ми аплодуємо їхньому героїзму!

Шановні Пані та Панове

У лютому, коли світ побачив, що ніхто не може відібрати у українців свободу, зовнішній агресор вирішив відібрати частину української території. Анексія Криму стала одним з найбільш цинічних актів зради в сучасній історії.

Україна, яка відмовилась від третього за потужністю потенціалу ядерної зброї в обмін на гарантування своєї безпеки, зазнала атаки від однієї з країн, яка надала їй ці гарантії.

Дозвольте мені нагадати вам. Рівно 20 років тому Будапештський меморандум підписали Росія, разом із США, Францією, Великобританією та Китаєм, гарантувавши непорушність українських кордонів та її територіальний суверенітет.

Насправді, що ми отримали від Росії, – це анексія та війна, яка поставила Україну на межу її виживання.

Радянський Союз дуже швидко розпався, створивши ілюзію, що ця глава історії завершена, і ця історія добігла кінця.

На жаль, у думках людей це ще не кінець. Імперіалістичне бачення досі присутнє. Ностальгія за Радянським Союзом та завершення устрою, при якому закінчилась «холодна війна», культивували ревізіоністські інстинкти.

У 2008 році російські війська окупували Абхазію та Південну Осетію. Зараз вони вторглись в Україну. Право на захист етнічних росіян і навіть російськомовних може і вже стало причиною розпалити війну. Окрім України, російськомовне населення проживає зараз у Молдові, Грузії, Казахстані, Балтійських країнах, Польщі, Румунії, Болгарії.

Молдова, Грузія, Україна – хто наступний?

Багато речей, включаючи ефективність глобальної системи нерозповсюдження ядерної зброї, зараз проходять жорсткий іспит, і результат буде залежати від реакції Америки та всього світу.

Навіть союзники НАТО зараз зазнають ризику. Неначе щоб підкреслити це, за два дні після візиту Президента Барака Обами в Естонію офіцер розвідки Естонії був викрадений та звинувачений у шпіонажі.

Гарантії безпеки України провалилися, доказуючи, що ніякі домовленості не гарантують забезпечення світового порядку. Отже, що саме може забезпечити мир та зберегти його? – Спільні цінності, співпраця і взаємна залежність. Лідерство і відповідальність. Саме тому я закликаю Вас не залишати Україну одну перед обличчям цієї агресії.

США зобов’язались підтримати територіальну цілісність України. І ми сподіваємось, що США дотримаються цієї обіцянки.

Демократії мають підтримувати одна одну. Вони мають показувати солідарність перед обличчям агресії. Інакше, ми будемо знищені одна за одною. Агресія проти України стала однією з найгірших невдач у боротьбі за демократію у світі за багато років. Одним рухом світ було відкинуто у часи територіальних претензій, зон впливу, кримінальної агресії та анексії. Впродовж двох тижнів Крим було захоплено та анексовано. Україна не була готова зустріти ворога. Наслідки були катастрофічними. Пост-воєнна система балансів та противаг була ефективно зруйнована. Світ постав перед найгіршою кризою безпеки, з часу СССР та 1968 року.

Сьогодні ми спостерігаємо за ще одним намаганням нового розподілу світу. І Україна стоїть у центрі цієї спроби.

Результат сьогоднішньої війни визначить, чи будемо ми змушені прийняти реальність темної, розірваної і гіркої Європи як частину нового світового порядку.

Українська армія, ці молоді хлопці (неукомплектовані і дуже часто недооцінені світом) – єдине, що зараз стоїть між реальністю мирного співіснування та жахом повного краху, повернення до минулого століття і нової «холодної війни».

І якщо це трапиться, це буде лише початком.

Війна, в якій сьогодні борються ці молоді люди, це не тільки війна України. Це війна Європи, війна США, війна за вільний світ! Сьогодні агресія проти України є загрозою глобальній безпеці. Гібридна війна, тероризм, радикальні рухи, руйнування міжнародних угод, та навіть стирання національних ідентичностей – це все зараз загрожує Європі. Якщо це зараз не зупинити, ці загрози перетнуть європейський кордон і будуть поширюватись далі по всьому світу.

Для упередження цього тисячі українських солдатів зараз стоять на лінії вогню.

Виступаючи перед Конгресом США, з цього високого маяка свободи, я хочу подякувати їм за їх жертви!

Я закликаю світ підтримати їх боротьбу!

Вони потребують більшої політичної підтримки. Їм потрібно більше воєнного обладнання: летального та нелетального. Ковдри і окуляри нічного бачення мають важливе значення. Але не можна виграти війну тільки з ковдрами.

Я дякую всім у США, хто усвідомлює і цінує історичну важливість цієї боротьби. Так само як Ізраїль, Україна має право захищати свою територію. І буде робити це з усією відвагою свого серця і відданістю своєї душі.

Я закликаю США допомогти нам та відповідати своїй заявленій ролі. Я спонукаю Америку очолити цей шлях!

Україна завжди мала особливі зв’язки з США. Сьогодні Україна стає серйозним партнером США в регіоні. І це партнерство не є ситуативним. Воно не з’явилось через те, що ми опинилися в одному човні.

Це сталося тому, що в момент екзистенціальної кризи український вибір був такий самий, як і вибір Америки, – свобода, демократія та верховенство права. У часи європейського скептицизму та відкритої ворожості Росії українські громадяни були готові віддати свої життя за свободу і демократію в Україні. Обставини можуть змінюватися, а природа людей – ні. Українці за своєю природою не терплять диктаторів та борються за свободу, незважаючи ні на що. Враховуючи сьогоднішню ситуацію, українська демократія повинна буде спиратися на сильну армію. У наступні роки розбудова армії буде ще одним екзистенційним тестом для української демократії.

Я вважаю своїм обов’язком виправити шкоду, завдану українській армії, і дати Україні сильну, сучасну армію, якою можна пишатися. Розуміючи це, я заохочую США дати Україні особливий статус з безпеки, що відображав би найвищий рівень взаємодії з країною – не членом НАТО.

Я також прошу США бути сильними та встати на підтримку своїх принципів щодо подальших санкцій проти агресора.

Економічні санкції є важливими з багатьох причин. Вони допомогли розподілити межу між хорошим та поганим. Вони допомагають нам захищати і відстоювати високий моральний рівень, а не занурюватися у байдужість, замасковану під прагматизм.

Я розумію, що війни останнього десятиліття завдали великої шкоди економіці Заходу. Я розумію, що американські громадяни та американські платники податків хочуть миру, а не війни. Так само, як і українські громадяни та платники податків. Однак, є моменти в історії, які не можуть вимірюватися виключно відсотком зросту ВВП.

Українська війна – єдина війна за цінності за останнє десятиліття. Одна нація вирішила бути вільною і демократичною. Інша нація вирішила покарати нас за ці кроки. Світ просто не може дозволити такої поведінки!

Цінності на першому місці – цю правду Захід нагадував Україні впродовж останніх років. Зараз черга України нагадати світу ці цінності! Дозвольте мені також відзначити, що ні за яку ціну, за жодних умов, ми не змиримось з окупацією Криму. Завершення окупації та ануляція анексії – це не тільки обов'язкова передумова нормалізації відносин між Росією та Україною. Це є невід'ємною умовою для розвитку та модернізації Криму. До виконання цієї передумови я закликаю світ об'єднатися та дати зрозуміти сьогоднішнім та майбутнім агресорам, що політика і практика анексування ніколи не буде прийнятною.

Я не говорю про військове вирішення кримської проблеми. Це буде дилема багатьох років, вибір між двома способaми життя, двома політичними, економічними та соціальними системами.

Але я не сумніваюсь, що система, яка пропонує більші свободи, матиме превалюючу силу у довгостроковій перспективі.

Так є завжди!

Шановні Пані та Панове

Останні 6 місяців були часом надзвичайного виклику для мільйонів українців. Це був час героїзму та жертв.

Для багатьох це стало остаточною жертвою.

Дозвольте мені поділитися з вами двома людськими історіями.

3 березня, коли тільки почалаcь окупація Криму, була одна людина у Сімферополі, яка зробила неймовірне. Коли мільйони відчували себе паралізованими та шокованими, Рішад Аметов, 39-річний батько трьох дітей, вирішив не мовчати.

Цей хоробрий син кримськотатарського народу вийшов на одноосібний протест перед окупованою Адміністрацією. Він лише тримав табличку із написом: «Ні окупації!». Група невідомих людей арештувала та увезла його на очах у десятків людей та перед телекамерами. Через два тижні його було знайдено закатованим та вбитим – у стилі мафії.

Лише думка про останні хвилини цієї людини викликає у мене жах. Я питаю себе, що примусило цього героя зробити те, що він зробив. Я не можу знайти жодної іншої відповіді, окрім того, що він зробив це за свободу. Для того, щоб його діти не зіштовхувались із рабством нео-сталінського диктаторства.

Я переконаний, що з роками, коли кримська окупація буде далеко в минулому, кримчани будуть аплодувати його сміливості. Так, як я аплодую зараз! Україна завжди буде разом з кримськотатарським народом. Їх мова, культура, права зараз порушуються, як і раніше, за правління Радянського Союзу. Я закликаю світ та Сполучені Штати не мовчати щодо цих злочинів.

Українці та кримські татари зазнають утисків зараз на території Криму.

Зараз час, коли всі люди доброї волі мають перефразувати слова Джона Кеннеді, сказані 50 років тому: «Я – кримський татарин, і немає нічого, що змусить мене віддати свою свободу».

Дозвольте мені також відзначити Володимира Рибака, 42-х річного батька двох дітей, члена міської ради у місті Горлівці.

15 квітня він протистояв сепаратистам та російським спецназівцям, які намагались підняти сепаратистський прапор над будівлею місцевої адміністрації. Так само, його було викрадено і піддано тортурам. Його останні години, мабуть, були просто жахливими, бо тіло було знівечено. Сьогодні я стою тут, згадуючи цю трагедію, а також хоробрість і жертви мільйонів українців.

Глибоко у серці я щиро вірю, що дуже скоро настане час, коли центральну площу міста Горлівка буде названо на честь Володимира, і школярі приноситимуть квіти до його пам’ятника.

Шановні пані та панове

Не робіть помилки: вибір Європи та світу зараз – це не вибір між однополюсною та багатополюсною світовою системами. Це вибір між цивілізацією і варварством. Стоячи перед цим великим випробуванням, демократичний світ не може сумніватись.

Ми не хочемо бачити, що всі демократичні досягнення останніх десятиліть були стерті та зведені нанівець. Вільний світ повинен бути вільним, і за допомогою Сполучених Штатів так і буде.

Ми живемо у світі, який є взаємозалежним. У цьому світі агресія щодо однієї демократичної країни є агресією проти усіх нас. Якщо будь-хто сумнівався у цьому, якщо будь-хто сподівався, що в той час, як українці і росіяни вбивають один одного, можна буде перечекати, то все це закінчилось 17 липня, коли російська ракета, що була запущена російським найманцем, збила літак «Малайзійських авіаліній», що виконував регулярний рейс. 298 невинних, мирних людей, багато з яких летіли у відпустку, загинули над Україною.

Їх холоднокровне вбивство і варварське ставлення до тіл показало нам, що всі, хто неконтрольовано поставляють зброю у Європу, ставлять під загрозу життя мільйонів людей на багато років вперед.

Це був брутальний акт терору. Нажаль, саме ця трагедія змусила прокинутись багатьох у світі щодо ситуації в Україні.

Страх та ненависть залишаються ще довго після закінчення воєн. Скільки ще смертей буде спричинено зброєю, яка не має жодного контролю? Скільки невинних дітей будуть наступати на міни, які так часто використовуються сепаратистами? Скільки життів буде отруєно пропагандою?

Неконтрольоване постачання зброї у регіон є політикою фінансування тероризму, і воно має бути зупинено прямо зараз! Цинічне збиття «Боїнгу» «Малайзійських авіаліній» підняло ще одне питання: ми зараз на передовій боротьби з тероризмом. І ми повинні об’єднати наші зусилля, щоб ефективно реагувати на цей виклик.

Люди по всьому світі ставлять собі одні й ті ж самі запитання:

«Невже ми напередодні нової «холодної війни»?»

«Чи є можливість нової, жахливої і неймовірної європейської війни?»

«Чи стає реальністю те, що ще вчора здавалося неймовірним?»

Нажаль, сьогодні відповідь на всі ці запитання: «Так». Проте, ми не можемо і не повинні сприймати це як неминучість. У 2008 році Президент Росії провів виборчу кампанію під слоганом «Свобода краще, ніж несвобода». І я певен, що мільйони росіян і досі пам'ятають цей слоган і серйозно його сприймають.

Будь-ласка, давайте нагадаємо їм!

Давайте покажемо, що свобода – це не розкіш, в чому хтось намагається їх запевнити! Ми мусимо переконати їх, що це – передумова для процвітання народу!

Я певен, що народи України та Росії мають достатньо доброї волі, щоб дати останній шанс миру і подолати ненависть між нашими країнами.

Саме тому моє президентство розпочалось мирним планом і одностороннім припиненням вогню. Саме тому ми зараз не відкриваємо вогонь. Саме тому дві армії зараз стоять навпроти одна одної і не проливають масово кров. І якщо все вдасться, то й не треба буде цього робити!

Я щодня контактую із світовими лідерами, в тому числі з лідером Росії. Діалог непростий. За останні місяці надто багато доброї волі було зруйновано. Надто багато людей загинуло. З огляду на це, я відчуваю, що обидві сторони визнають, що вже досить! Вже досить кровопролиття. Пандемія ненависті повинна бути локалізована і припинена.

Дивитись в очі матерів і дружин вбитих солдат та мирних жителів є моїм найважчим завданням у якості Президента. Ні для кого це не буває легко. Це зараз мій тягар та тягар Президента Путіна.

Минулого тижня він запалив свічку в церкві у Москві в пам'ять за загиблими у цій війні. І я зробив те ж саме в Києві.

Глибоко в серці я сподіваюсь, що церковні свічки з цього моменту будуть єдиними речами, які горітимуть в Україні.

За останні місяці українці показали, що у них є сили повстати проти наймогутнішого ворога. Ми ніколи не здамося агресору! Ми готові боротися! Але ми – люди миру. Я готовий робити все можливе, щоб уникнути подальших жертв. Навіть зараз, коли війна вже підживлює саму себе.

Я впевнений, мир повернеться до українських домівок.

І, незважаючи на цю війну, я впевнений, що мир буде досягнутий скоро.

Я готовий запропонувати тим, хто живе на Донбасі, більше прав, ніж будь-яка частина України коли-небудь мала за всю історію нації.

Я готовий обговорювати будь-що, окрім одного – незалежності України, її територіальної цілісності та суверенітету.

Я впевнений: якщо ця війна стосується прав, а не геополітичних амбіцій, ми знайдемо рішення!

Пані та панове

У 1991 році Україна стала незалежною мирним шляхом. Однак, чим реальнішою ставала ця незалежність, тим вищою ставала її ціна. Зараз ціна стала найвищою.

Борячись у цій війні, ми розуміємо цінність незалежності і пізнаємо справжніх друзів. І ми ніколи не забудемо, навіщо нам потрібна незалежність. Вона потрібна, щоб мати країну, гідну мрій наших предків.

Нам потрібна держава, яка дала б своїм громадянам гідне життя, справедливість і рівні можливості.

Для досягнення цієї мети нам необхідно буде викоренити гріхи, що надто довго знищували потенціал України і зробили два десятиліття нашої незалежності часом втрачених можливостей.

Ми усвідомлюємо ці гріхи, що залишилися від ери Радянського Союзу: корупція, бюрократія та цинізм політичних еліт. Існує приказка, що кожен народ заслуговує свого правителя.

Дві революції за одне десятиліття довели, що Україна потребує та заслуговує на глибоку модернізацію в усіх сферах, що привела до економічного успіху наших західних сусідів.

Враховуючи поточну ситуацію всередині і навколо України, здійснення комплексних реформ – це питання не успіху, а виживання України. Глибоко усвідомлюючи це, я дав обіцянку виборцям і я буду дотримуватися її!

Уклавши Угоду про Асоціацію і ратифікувавши її одночасно в Українському та Європейському парламентах, ми стали на шлях значних реформ. В історії ЄС ще не було документу, за який платили б таку високу ціну.

І ця жертва, пам'ять про сотні загиблих і поранених, буде ще однією причиною і стимулом дотримуватися цього унікального шансу, щоб Україна виправдала свій потенціал.

Україні необхідна сучасна влада та некорумпована громадська адміністрація.

Україна повинна делегувати більше повноважень місцевим громадам.

Україна повинна більше покладатися на своє сильне, яскраве і динамічне громадянське суспільство.

Україна будує нову модель управління своїми державними та економічними справами, де заслуги і праця належним чином винагороджені.

Україна потребує ноу-хау, технологій та нових стартапів, щоб стати краще інтегрованою у світову економіку.

І для всього цього нам потрібна допомога Америки!

Зокрема, я прошу Конгрес створити спеціальний фонд, щоб підтримувати інвестиції американських компаній в Україні і допомогти в реформуванні нашої економіки та системи юстиції.

Я запевняю Вас, що вся допомога, отримана від Заходу, буде використана некорумпованими установами, і нове покоління чиновників покаже, що кошти використовуються ефективно.

Пані та панове

Ми назвали нашу революцію Революцією Гідності. Людська гідність вивела людей на вулиці. Ця революція повинна привести до освіти гідності, економіки гідності та суспільства гідності.

Людська гідність – те, що змушує людські серця битись в Україні і покращувати самих себе.

Людська гідність – це те, що ми протиставляємо варварству наших ворогів.

Це єдина річ, яку ми можемо протиставити морю брехні, в якому дуже вишукана і добре фінансована машина російської пропаганди намагається втопити правду про українську демократію.

У найближчі роки занадто багато речей залежатиме від успіху України. Цей успіх буде залежати від нового керівництва України, нового політичного покоління і нового мобілізованого суспільства України.

Україна справді змінюється.

Підтримуючи Україну, ви підтримуєте нове майбутнє Європи і всього вільного світу.

Підтримуючи Україну, ви підтримуєте націю, яка обрала свободу в найбільш цинічний час.

В Україні не будується демократія – вона вже існує. Ви просто її захищаєте!

Саме це робить Україну унікальною. І її боротьба повністю відрізняється від інших конфліктів на планеті.

Це те, що робить Україну остаточним тестом на прихильність до ідеалу свободи!

«Живіть вільними або помріть», – це був один із слоганів під час Американської Революції.

«Живіть вільними або помріть», – це був дух революції на Майдані зимою 2014 року в Україні.

«Живіть вільними або помріть», – це слова українських солдатів, які стоять на фронті свободи у цій війні.

«Живіть вільними», – це має бути відповідь, з якою Україна вийде з цієї війни.

«Живіть вільними», – це те повідомлення, яке Україна та Сполучені Штати посилають світу, об'єднуючись у ці часи надзвичайного виклику.

Дякую Вам і слава Україні!


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).