Промова Президента Ющенка з нагоди 15-их роковин Незалежності України

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Промова Президента Ющенка з нагоди 15-их роковин відновлення незалежності України (2006
Віктор Ющенко
Джерела: Ющенко В. Промова Президента з нагоди 15-ої річниці Незалежності України 24 серпня 2006 року // Львів. газета. - 2006. - 28 серп. - С.5.

Дорогі українці,

Дорогі українські браття і сестри з усього світу!

Вітаю Тебе, Український народе, з П’ятнадцятою Річницею Незалежності.

З Софійського майдану звертаюся до Тебе зі словом пошани та гідності.

У нас за плечима тяжка, але велика історія – історія великої європейської нації. Велика історія творить великий народ. Але тільки той народ стає великим, який сприймає свою національну і державну дорогу як перемогу.

Український народ повинен вчитися на своїх перемогах.

У наших перемогах є дух і залізо. Хотин. Жовті Води. Конотоп. Маківка. І Курська дуга. І битва за Київ. Бої проти фашизму і бої за незалежність у час Другої світової війни. У наших перемогах – тисячолітня традиція. Від Володимира Великого та Ярослава Мудрого. До Богдана Хмельницького, Пилипа Орлика, Тараса Шевченка і Івана Франка.

Суспільство, яке у буденності забуває і не розуміє власних перемог, не може мати майбутнього.

Я звертаюся до мільйонів українців, які живуть майбутнім. За п’ятнадцять років незалежності ми навчилися бути народом, державою і набуваємо знань, щоб стати нацією. І в цьому наша справжня історична перемога.

Український народ хоче бачити Україну високорозвиненою, демократичною європейською державою.

75% громадян вважають себе патріотами України. 70% українців відчувають гордість за свій гімн і український прапор. Люди прагнуть більшого, але вірять у свою державу.

Які наші головні здобутки?

Перше. Новий український громадянин. На Майдані він відчув свою силу, можливість домагатись справедливості і реалізовувати свій талант. Ніхто тепер не може топтати його права. Ми змінилися. Ми стаємо вільними.

Друге. Україна відбулася як демократія. І як демократична країна виявила мудрість та відповідальність у розв’язанні найскладніших проблем свого життя. Ми навчилися чути одне одного.

Третє. Фундамент для головних інститутів влади та українського суспільства. Підкреслюю – саме фундамент. Надійна будова держави, ефективне управління, облаштування національних кордонів – це все попереду. Без декларацій. З конкретним результатом.

Четверте. Економічне зростання. Ми демонструємо передові для європейських країн економічні показники. З початку 2006 року ріст валового внутрішнього продукту склав 5,5%, а в липні – 7,7%. Зростають реальні доходи простих людей – лише за перше півріччя 2006 року на 20%. Стабільна українська гривня. Ми маємо найнижче за історію української незалежності безробіття. В країну прийшли іноземні інвестиції. І як ознака сталого росту добробуту – з початку 2006 року постійно росте народжуваність.

П’ятим досягненням я вважаю визначення і збереження курсу європейської та євроатлантичної інтеграції. Ми свідомо здійснили саме той стратегічний європейський вибір, який найповніше відповідає суті національних інтересів України. Не для когось – для себе.

І – найголовніше. У нашій державі формується зріле суспільство, яке вже здобуло свою першу перемогу в 2004 році. На голову вище стоїть це суспільство над багатьма українськими політиками і чиновниками.

Пасткою для перспективи країни була щойно пережита парламентська криза. Ми вирвалися з неї не війною, не танками і не кров’ю. Ми вийшли з неї завдяки демократії і закону, завдяки бажанню простих людей жити в єдиній країні, а не в політичних протилежних таборах.

Уряди можуть бути гірші і кращі, але гарантованим має бути лише право громадян контролювати і змінювати їх через процедуру виборів.

Робота в уряді – це шанс для політичних партій показати, що саме вони заслуговують на суспільну підтримку. Величезною є роль української опозиції. Тільки опозиція може належно аналізувати роботу уряду, показувати альтернативні варіанти, створювати тіньовий уряд. І опозиція не може йти у відпустку.

Українським політикам важко вирватися з радянського антагоністичного сприйняття світу. Це робить суспільство.

Як Глава держави я звертаюся від імені суспільства до всіх, кому Український народ надав владні обов’язки. Влада – не привілей, а відповідальність. Відповідальність нестиме кожен міністр і кожен посадовець. Від дня призначення за діями новосформованої влади слідкує суспільство і закон.

Суспільство очікує від влади економічного добробуту. Програма нового уряду повинна йти в руслі економічних пріоритетів нації. Тут не може бути дискусій. Дискусії припинив вибір народу на Президентських виборах у грудні 2004 року.

Зараз треба продовжувати діяти. До кінця 2006 року треба покінчити з боргами у зарплаті економічно активних підприємств. Нагальне завдання – перехід до інноваційної і високотехнологічної національної економіки. Наше зростання можливе лише на основі інтелектуального продукту, ефективного використання енергії та сировини.

Суспільство вимагає дотримання свого найголовнішого правила – рівність кожного перед законом. Ми не досягли цього. Попереду – величезна робота з реформування судової системи і реформи правоохоронних органів. Вогнем треба випалювати масштабну корупцію в країні. З початком роботи чергової сесії Верховної Ради я подаю пакет законопроектів, що доведе цю справу до необхідного результату. Вірю, що парламент підніметься над партійними інтересами і підтримає ці документи. І тоді справою честі міністра внутрішніх справ і генерального прокурора стане доведення кожного корупційного скандалу до судового розгляду.

Суспільство чекає на матеріалізацію гасла єдності країни. Я бачу його три головні складові – єдиний культурний простір України, встановлення цивілізованих сполучень між регіонами та остаточна делімітація і демаркація національних кордонів. Маємо жити за одним культурним часом, маємо чути і бачити один одного і маємо відчувати захищеність кожного сантиметра української землі.

Українські громадяни хочуть свободи і прогнозованої перспективи. Треба раз і назавжди припинити спекуляції на мовні, національні і релігійні теми. Принцип цієї держави простий – український громадянин вільний у своєму виборі. Натомість український політик і посадовець повинен виконувати свої обов’язки – знати, вживати і жити державною мовою, бути лояльним до нації і держави, чітко дотримуватися її законів.

Українське суспільство хоче, щоб влада поважала національну пам’ять. Тому вже сьогодні я ініціюю продовження національного круглого столу про історичне примирення і порозуміння.

Я вірю, що у найближчі місяці новообрана Верховна Рада України здійснить свій обов’язок перед Українським народом і законодавчо визнає Голодомор в Україні актом геноциду проти нашої нації. Перед Урядом, відтак, стоїть чітке завдання забезпечити зведення у Києві Меморіалу жертвам Голодомору до 75-х роковин трагедії.

Українське суспільство хоче нарешті відчути від влади повагу до себе. Я звертаюсь до кожного посадовця і, насамперед, до глав обласних і місцевих адміністрацій – від вашого ставлення, від вашої шани до українського громадянина залежить його повага до влади і держави. Я очікую від уряду і парламенту продовження повноцінної адміністративної і територіальної реформи, реформи органів місцевого самоврядування. І кажу кожному місцевому керівникові – станьте господарями на землі і слугами для людей.

Я звертаюся до всіх українців, всього Українського народу і світового українства. Саме Ви, громадяни України, змінили цю країну, і від Вашої великої сили залежить її майбутнє. Ми зобов’язані перебороти острахи, біль і гнів на силу, що облаштує цю країну у справедливий національний лад.

Україна є і буде унітарною та соборною.

У нашій країні не буде привілейованих.

В Україні немає і не буде альтернативи українській мові як мові державній та мові офіційного спілкування. Це мова нашої свободи.

Але жоден громадянин не відчує дискомфорту у праві говорити рідною мовою, жити чесно і заможно на українській землі.

Без втручання у церковні справи, втім з вірою в історичну справедливість я знаю, що наш народ вітатиме утворення єдиної помісної Української православної церкви, яка займе своє місце за круглим столом інших церков і релігій.

За волі народу курс нашої держави на членство в Європейському Союзі та НАТО буде здійснено.

І найважливіше.

Я підтверджую і гарантую незмінність та безумовність демократичного, ліберального і національного вибору країни. Цей курс гарантує Конституція України і зобов’язуюча воля усіх українських політичних лідерів, які підписали Універсал національної єдності.

Знаю, що є багато розчарувань. Але віра завжди вела українців до перемоги. Я закликаю співвітчизників вірити, що Україна йде дорогою важкою, але правильною. Ваші очікування не зраджені і ніколи не будуть зраджені. Ми рухаємося, ми зобов’язані рухатися вперед.

Дорогі співвітчизники,

У поемі «Мойсей» Івана Франка є образ народу, який прийшов до своєї обітованої землі і побачив пустелю.

«Одурив нас Єгова!», – промовив у розпачі Мойсей.

І почув найвищу відповідь:

Можна прийти до обітованої землі і не впізнати її. Можна зневіритись і докоряти долі, недолі, кожному найбільшому і найменшому ворогу.

Втім істина – є іншою. Народ, що має місію та мету, прямує до обіцяної мрії, щоб самому здійснити її, у пустелі збудувати державу, із поразки створити перемогу, з понищеного свого люду – націю.

Це – позиція сильного народу, сильних людей. Вона і тільки вона виведе нас до успіху.

Слава Україні!

Слава Тобі, великий Український народе!

З Днем Незалежності, Україно!

Хай допоможе нам Господь!

Віктор Ющенко. 24 серпня 2006