Про Закарпатську Україну/Історичний акт возз’єднання Закарпатської України з Батьківщиною
| ◀ До великого українського народу | Про Закарпатську Україну Історичний акт возз'єднання Закарпатської України з Батьківщиною |
Акт історичної справедливості ▶ |
|
З радістю народи Радянського Союзу зустріли Договір між Радянським Союзом і Чехословацькою республікою про Закарпатську Україну. За цим Договором Закарпатська Україна возз'єднується з своєю прадавньою батьківщиною — Україною і включається до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Тим самим вперше в своїй історії весь український народ об'єднаний у рамках своєї єдиної держави.
Здійснилась споконвічна мрія закарпато-українського народу. Понад тисячу років цей невеликий, але стійкий, мужній, волелюбний народ провадив запеклу й тяжку боротьбу з німцями й угорцями за свою національну незалежність, за свою рідну мову, письменність, звичаї, за возз'єднання з своїми єдинокровними братами, що живуть на сході, за Карпатським хребтом.
Боротьба закарпато-українців з німцями й угорцями починається в глибині далеких часів. У IX столітті закарпато-український народ попав під владу угорців. Угорські й німецькі поміщики та капіталісти створили для нього режим безправ'я, пригноблення і колоніальної експлуатації. Закарпато-українцям заборонялось відкривати школи, користуватися рідною українською мовою. Все робилося для того, щоб зруйнувати і знищити національну культуру карпато-українців. Але ні гніт, ні тяжкі злигодні не зломили гордого духу братнього карпато-українського народу. Через віки проніс він свою палку любов до свободи, до своєї великої Батьківщини.
Доля карпато-українського народу, відірваного від Батьківщини, завжди хвилювала російський і український народи. Ще в далекому минулому російський народ приходив на допомогу своєму молодшому братові, рятуючи його від повного винищення. Так, наприкінці XI століття, відгукнувшись на заклик слов'ян Закарпаття, росіяни розгромили угорців у битві коло річки Сан. Літописець розповідає, що росіяни били ворогів, як сокіл збиває галок.
Вся історія Закарпатської України заповнена героічною нерівною боротьбою проти чужоземного панування, заповнена народними повстаннями проти німецького і угорського владарювання. Збройне повстання 1689 року в районі Гумені, восьмилітня війна проти австрійських гнобителів Габсбургів на початку XVIII століття — такі окремі славні сторінки багатовікової історії закарпато-українського народу.
З особливою силою пролунав голос закарпато-українців у 1918 році. Коли після війни 1914—1918 рр. повалилась клаптева австро-угорська імперія, Закарпатська Україна твердо і ясно заявила про свою волю до возз'єднання з матір'ю-Батьківщиною, з Україною. Б 1919 році делегати з усієї Закарпатської України, що зібралися в Хусті, урочисто проголосили возз'єднання Закарпатської України з рештою українського народу.
Але версальські політики зневажили виразно виявлену волю народу. За Сен-Жерменським і Тріанонським договорами Закарпатська Україна була включена до складу Чехословаччини. Становище народу Закарпатської України покращало, але не була розв'язана основна проблема — віковічне тяжіння закарпато-українського народу до возз'єднання з Україною.
Питання про дальшу долю Закарпатської України знову постало з особливою гостротою в роки великої визвольної боротьби проти німецького імперіалізму, коли Закарпатська Україна знову опинилася в руках німецьких і угорських загарбників. І в цій великій війні закарпато-український народ проявив свої чудові якості, свою вірність і відданість Батьківщині. Одразу ж після віроломного нападу Німеччини на Радянський Союз закарпато-український народ розгорнув у Карпатських горах партизанську війну, висунувши з свого середовища чудових проводирів бойових народних загонів.
Червона Армія перейшла через Карпати і принесла Закарпатській Україні і Чехословаччині визволення з фашистської неволі. Карпато-український народ заявив про своє бажання возз'єднатися з Батьківщиною. Нині це історичне прагнення славного і благородного народу — повернутися в лоно своєї Батьківщини — здійснене. Це стало можливим тому, що Червона Армія розгромила німецький імперіалізм — вікового гнобителя слов'янських народів. Це стало можливим тому, що в спільній боротьбі проти німецькофашистських загарбників склалися між СРСР і Чехословацькою республікою стосунки справжньої дружби і союзу, які дозволили по-братерському розв'язати питання, що зачіпає інтереси двох сусідніх слов'янських народів.
Батьківщина-мати Україна з любов'ю і радістю приймає в свої обійми Закарпатську Україну. Віднині і назавжди проблема Закарпатської України розв'язана.
Договір між СРСР і Чехословацькою республікою про Закарпатську Україну є документом великої історичної ваги. Відновлено історичну справедливість, всі сини українського народу нині об'єднані в єдиній своїй державі.
Договір між СРСР і Чехословацькою республікою про Закарпатську Україну «є яскравою демонстрацією щирої дружби між слов'янськими народами і братерського співробітництва між Радянським Союзом і Чехословаччиною» (Молотов).
В основі цієї дружби і співробітництва лежить корінна спільність інтересів, справжнє братерське взаєморозуміння прагнень і сподівань кожної сторони, повага до історичних прав і інтересів кожної сторони, палке бажання побудувати післявоєнні стосунки на міцній, непохитній основі.
Радянсько-Чехословацький Договір має велике міжнародне значення. Він являє собою зразок міжнародного співробітництва в дусі зміцнення політики миру і дружніх стосунків між народами. Ось чому він буде зустрінутий з глибоким задоволенням всіма волелюбними народами.
Радянсько-Чехословацький Договір служитиме дальшому зміцненню братніх дружніх стосунків між об'єднаним українським народом, народами всього Радянського Союзу і народами Чехословаччини.
Об’єднання України в рамках своєї єдиної держави стало можливим тому, що вона —частина великого Радянського Союзу. Братерське єднання, непорушна дружба з великим російським народом і всіма народами СРСР є невичерпне джерело сил українського народу, запорука його національної незалежності і дальшого прогресу. Всі народи Радянського Союзу поділяють радість українського народу в ці історичні дні, шлють йому свій сердечний, палкий привіт і побажання дальшого процвітання.
(«Правда», 1 липня, 1945 р.)