Під Маджентов

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Під Маджентов
Осип-Юрій Федькович
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI


Гей, у полі, у полі,
Там літають соколи;
Летя, літають, сумненько гукають.
Аж мене серце болить.

Ой серденько, серденько,
Чого ж тобі тяженько?
Канони грають, кулі заспівають,—
Най ти буде радненько.

Буде, буде радненько:
Буде рано-раненько
Сонце сходити — перестанеш жити.
Гуляй, гуляй, серденько!

Ой сонечко сходило,
Туманами си вкрило;
Канони грали, кровйов розливали,
Аби си не дивило.

Подиви ж ти си, мати,
Та на наші кабати:
Вся кабатииа — то кров, то калина,
Ци-с мня годна пізнати?

«Ой пізнаю, пізнаю:
Лиш одного тя маю —
Одного сина, красний, як калина,
Та як калина в гаю».

Ой-бо в гаю калина
Не для него зацвіла;
Гей, цвіла, цвіла висока могила —
Твому сину дружина.

Ой дружина ж то, ненько!
Завтра рано-раненько
В шовковій траві, зеленій мураві
Поклонюси низенько.

Поклонюси до свого
Гетьмана молодого:
«Гетьмане-пане, звінчай же ти мене,
Козака молодого».

«Буду тебе вінчати
Там, де дзвоня гармати,
Ой буду, сину...»—«Гину, пане, гину!
Гей, не плач, моя мати!»