Рання осінь/В гімназії, де я кінчав науку
| ◀ Їх меншає — я знаю тільки двох | Рання осінь В гімназії, де я кінчав науку |
Немає сумніву: мені що-раз нудніше ▶ |
|
В гімназії, де я кінчав науку,
Один довговолосий гімназист
До віршів так — з нудьги — наважив руку,
(За форму дбаючи та нехтуючи зміст),
Що довго я, за римами у тузі,
На нього заздрим оком поглядав;
Якої муки він мені завдав,
Шанований від ворогів і друзів!
Але ще дужче заздрю я на нього
Тепер, коли довідавсь від людей,
Що він, змужнівши, віршика й малого
Не написав ніколи і ніде!