Рання осінь/Де забарився ти, вечоре милий
| ◀ Критики, навчаючи поета | Рання осінь Де забарився ти, вечоре милий |
Ах, яка це невгамовна пташка ▶ |
|
Де забарився ти, вечоре милий?
Очі в журі за тобою,
Груди без тебе спочити не вміли,
Думи юрбою…
Кожна з них ятрить негоїсті рани, —
Тільки в мені себе вилий!
Де забаривсь ти, спочинку жаданий,
Вечоре милий?