Рання осінь/На хуторі, як у в'язниці тихо
| ◀ Уже вечірні довшають розмови | Рання осінь На хуторі, як у в'язниці тихо |
Вчись у природи творчого спокою ▶ |
|
На хуторі, як у в'язниці, тихо:
Навколо ліс — береза та сосна…
Книжок немає зовсім, — це вже лихо;
А друге й більше — дощова весна.
Проте, дивлюсь спокійно, як на дворі
І землю й небо поняла вода,
І журавель похнюпий на коморі
Зажурено на південь погляда…
Коли-ж з лісів дух вохкости і гнили
Обвіє хутір, зачарує сад,
Я мов радий крізь квітень запізнілий
Побачити дочасний листопад.