Рання осінь/Передчуттям спокою і нудьги
| Рання осінь Передчуттям спокою і нудьги |
Що-день все глибшає свідомість ▶ |
|
Передчуттям спокою і нудьги
Мене хвилює мертве листя долі…
Час увійти в надійні береги
Думкам і мріям…
Як діброви голі
Очам відслонять далечінь німу,
І сонце ллється скупо і не часто,
Надходить спокій, дано-бо йому
У володіння неподільне час той,
Що зветься осінь…
Сни і споживай
Те, що придбало літо. Сни і згадуй…
Та, як уява в тебе ще жива,
Умій в нудьзі знаходити розраду.