Ранні вірші (1923–1925)/Шевченко

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
ШЕВЧЕНКО

Коли надійдуть втома і зневір'я,
В його портрет вдивляюся тоді,—
І знову в серці відчуваю мир я
І тихий голос радісних надій.

Такий спокійний дивиться він з рами.
О, це за всіх замислене чоло,
Що, наче символ, стало над часами —
Того, що в нас нове перемогло!

І крізь обличчя, кождій хаті рідне,
Немов виразно бачу я в імлі:
Вже близько час — за нього ж день розквітне
І на його оновленій землі!

Тоді я знов часам назустріч — згоден,
Бо чую я часів жаданих крок! —
Щасливий нарід, що його відродин
Був на землі воістину пророк!