Резолюція Ради Безпеки ООН № S/RES/98 (1952)
За: 9 Проти: Утримались: 1 Не брали участь: 1
| ◀ Резолюція Ради Безпеки ООН № S/RES/97 (1952) | Резолюція Ради Безпеки ООН № S/RES/98 |
Резолюція Ради Безпеки ООН № S/RES/99 (1952) ▶ |
|
від 23.02.1952
Рада Безпеки,
посилаючись на свою резолюцію 91 (1951) від 30 березня 1951 року, своє рішення від 30 квітня 1951 року та резолюцію 96 (1951) від 10 листопада 1951 року,
посилаючись далі на постанови резолюцій Комісії Організації Об'єднаних Націй щодо індо-пакистанського питання від 13 серпня 1948 року і 5 січня 1949, які були прийняті урядами Індії і Пакистану і в яких передбачалося, що питання про приєднання князівства Джамму і Кашмір до Індії або до Пакистану буде вирішене шляхом демократичного методу вільного і неупередженого плебісциту, проведеного під керівництвом Організації Об'єднаних Націй,
отримавши від представника Організації Об'єднаних Націй в Індії та Пакистані його третю доповідь від 22 квітня 1952 року і його доповідь від 16 вересня 1952 року,
- схвалює загальні принципи, на основі яких представник Організації Об'єднаних Націй прагне досягти угоди між урядами Індії і Пакистану;
- відзначає з задоволенням, що, як повідомляє представник ООН, уряд Індії та Пакистану прийняли, за винятком двох пунктів, його пропозицію;
- відзначає, що угоди про план демілітаризації князівства Джамму і Кашмір досягнуто не було, так як уряди Індії і Пакистану не погодилися повністю з пунктом 7 пропозиції;
- наполегливо закликає уряди Індії та Пакистану негайно приступити до переговорів під керівництвом представника ООН в Індії та Пакистані для досягнення угоди щодо конкретної чисельності збройних сил, які повинні залишатися по одну і по іншу сторону лінії припинення вогню до кінця періоду демілітаризації, яка чисельність бійців в межах від 3 000 до 6 000 повинна бути на пакистанській стороні лінії припинення вогню і в межах від 12 000 до 18 000 бійців на індійській стороні лінії припинення вогню, як це планується представником Організації Об'єднаних Націй в його пропозиціях від 16 липня 1952 року, причому конкретні цифри повинні бути вироблені з урахуванням принципів і критеріїв, закладених в пункті 7 пропозиції представника ООН від 4 вересня 1952 роки;
- висловлює свою вдячність представнику Організації Об'єднаних Націй в Індії та Пакистані за його величезні зусилля, спрямовані на врегулювання питання, і пропонує йому також і надалі перебувати з цією метою в розпорядженні урядів Індії та Пакистану;
- пропонує урядам Індії і Пакистану надати Раді Безпеки відповідні доповіді не пізніше, ніж через тридцять днів з дня прийняття цієї резолюції;
- пропонує представнику Організації Об'єднаних Націй в Індії та Пакистані тримати Раду Безпеки в курсі розвитку питання.
Прийнята на 611-му засіданні