Рейс/Баляда про Летючого Голяндця

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рейс
Олекса Влизько
Баляда про Летючого Голяндця
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Баляда про летючого голяндця

Важкий
броненосець
відходить
в рейс.
Відходить земля,
мов іржавий дах.
Місток.
Капітан.
На злих вустах
тринадцять чортів,
а на носі
цейс.

У просмиках
корчиться
хмарний лоб...
Над обрієм
сонце
і синій чад,
і дивляться жабами

дула гармат,

роззявивши
в небо
залізний дзьоб.

У жмурках безодня.
Гуркоче даль.
Цвірінька на палубі
теплий
крап.
Дзвенять якорі.
На бакборті трап
тихенько
скрегоче
в холодну сталь...

Мовчить океан
блакитній млі...
І раптом
наказ:
— Повернути!
— Вест!
Над обрієм щогла
здіймає хрест,
та прапор
кривавий
на синім тлі...

І гостро,

мов кортик,

напружено зір,
і рвуть
ляйтенанти
смішок на вустах.
На тім кораблі,
на обдертих вантах
розвішено
трупи...
— Як холодно!..
— Бррр!..

Все ближче...
Все ближче...
і жах нароста...
і сморід
пливе
броненосцю
в розріз...
Але,
налетівши,
легенький бриз...
— Назад!..
— Поверта!..

Пропав корабель...
а на спинах —
мороз...
І тільки но

впала

на палуби
ніч, —
на баці,
товаришу,
стримавши річ,—
сказав про Голяндця
рябенький матрос...

На хвилі
подмухував
вітерний міх...
Схилившись
на чорний, холодний борт,
причувсь капітан.
Рвонувсь, як чорт,
у спазмі,
крізь зуби,
намацавши сміх:

— Летючий Голяндець!?
— Ха-ха-ха-ха!
— Та це ж
комунарів
розстріляний бриґ!..
І раптом,
згубивши підпору з-під ніг,
в покорчене
черево

регіт запхав...

У просмиках
крутиться
хмарний лоб...
Над обрієм
золото й
синій чад.
І дивляться жабами
дула гармат,
роззявивши
в небо
залізний дзьоб.

У жмурках безодня.
Гуркоче даль.
Цвірінька на палубі
хмарний
крап.
Дзвенять якорі.
На бакборті трап
глузливо
скрегоче
в холодну сталь.