Робінзон Крузо (1919)

Матеріал з Вікіджерел
(Перенаправлено з Робінзон Крузо)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Робінзон Крузо (1919
Даніель Дефо, переклад — М. К.
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Імовірно, перевидання переказу К. Малицької «Робінзона Крузо» Д. Дефо (Львів, 1903)
Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf

сторінка


Робінзон Крузо
З образками.






На основі ориґіналу і переводів зладила
К. М.





1919




Накладом “Руської книгарнї”,
850 Main Street, — Winnipeg, Man.


З друкарнї “Канадийського Фармера”, — 850 Main Street, Winnipeg, Man.


сторінка

Робінзон Крузо (1919). Стр. 4.jpg
Виловлюванє предметів з корабля.

сторінка

Глави (не вказано окремо)

сторінка

Дорогі читачі:—

Хто з вас не любить зимовим вечером присісти у стін старої бабунї чи дїда і слухати тих довгих-предовгих розказів, що звенять так гарно у вечірній тиші! Хто з вас не любує ся читанєм цїкавих оповідань про далекі, заморскі краї, про незвичайні пригоди моряків на широкім океані, про дивовижні ростини і зьвірі тропічного підсоня! Думка летить тодї далеко-далеко поза межі родинної землї і переживає з героями усе, що они переживали, а серденько дрожить тихим-тихесеньким бажанєм: Ох! коби і менї такого хоч раз в житю зазнати! Гарна мрія! коли так сповита рожевим серпанком уяви заблисне перед вами... та дійсність не все буває такою, як єї нам горяча думка малює, — а доказом сего най послужить вам отся книжка, де розказані пригоди молодого одного чоловіка, що також рвав ся усе думками в далекий, просторий сьвіт, жадний нових вражінь і подїй.

Автор сеї книжки, любі дїти, був Англичанин, родом з Льондону, а жив двіста літ тому. Первісно звав ся він Данило Фо (Foe). Счудуєте ся певно, коли вам скажу, що мав вже шістдесять років, як писав Робінзона, з черги сто шістдесять семе своє дїло, бо всїх книг написав в житю звиш 200. А були се самі поважні письма головно з обрію полїтики, в котрій Фо брав живу участь. Вмішавши ся в боротьбу сторонництв політичних і релігійних, мусів утікати з краю, але небавки повернув, змінивши прозвище на Дефо. Коли на анґлїйскім престолі засїв прихильний єму король Вільгельм ораньский, віджив Дефо духом. Та ось єго власні маєткові справи так попсували ся у той час, що не в силі був поплатити довгів і оставивши Льондон, переніс ся до міста Бристоль. Ту звали єго “недільним чоловіком”, бо тільки в неділю зважував ся виходити на улицю. Тодї то написав він одно важне письмо, на котре сам король звернув увагу і визначив авторови значну нагороду, так що сей сплатити міг своїх довжників і повернути до Льондону, де заживав великих ласк у короля Вільгельма Але король небавом помер, а за єго наслїдницї Анни почали ся релігійні борби наново. Дефо видав в тім часї одну доволї сьмілу брошуру полїтичну, за котру засуджено єго на кару грошеву і поставленє на лобній площи[1] в трех місцях Льондону. Та нарід стояв за писателем, котрий як-раз в день кари випустив з друку стих, осьпівуючий горячими словами правду і тих, що за неї потерплять. Поема одушевила Льондонцїв. Нарід тиснув ся до лобного місця, укрив єго килимами, закидав поета вінцями і цьвітами, висьпівуючи ему многолїтствіє. Місце ганьби стало ся Дефо’му місцем слави.

Дальше житє автора складало ся всїляко: випущений з вязницї, втїшав ся якийсь час ласкою королевої і занимав важне становище на дворі, то знов терпів крайнє убожество і муки тюрми. При кінци вже свого житя забрав ся до списаня пригод Робінзона Крузо. За підставу до сего дїла послужили ему правдиві події одного шкотского моряка, Александра Селькірка. Сей молодий чоловік вів в краю дуже гуляще житє а відтак вступив в службу корабельну. В часї одної подорожи полишив ся на острові Хуан Фернандес[2], де довший час проживав самітно. По роках доперва причалив до берегів сего острова корабель европейский і забрав Селькірка до Анґлїї.

Єго пригоди стали Дефо’му взірцем. В своїм дїлї представляє він дуже живо і займаючо, як радить собі самітний чоловік на пустім острові, як добуває власним промислом усї знадоби в далинї від людського товариства.

Коли Дефо покінчив своє діло, не міг зразу найти на него накладчика, доперва по довгих заходах вдалось єму продати рукопись за 10 фунтів стерлінгів. (Фунт стерлінгів, гріш анґлїйский, наших 5 дол.)

Але успіх книжки був незвичайний. Сейчас вже по видрукованю розривали єї собі старі і молоді, люди усяких станів. Толковано і перероблювано Робінзона на усї мови і нинї нема майже краю, де-би єго не читано.

Дефо помер в р. 1731. Він, що стілько терпів в цїлім житю, і смерти не зазнав щасливої. Зібравши трохи майна з видавництв Робінзона, переказав усе своє добро ще за житя найстаршому синови. Але той твердосердний і невдячний відмовив родичам на старість у себе захисту і помочи. Се так вразило старого Дево, що з журби внедовзї помер. І так той, котрий вам, дїти, своїм Робінзоном доставляє тільки гарних хвиль, пішов у могилу через власну невдячну дитину.

Тільки про житє автора сеї книжки — а тепер читаючи сей перевід, згадайте — любі дїти великого, дїяльного Англичанина, котрого житє подібно як героя єго оповіданя повне було усяких пригод: то кидало ним в тюрму, то виносило на шпиль слави, поїло нераз отрутою і діймало терпінями — одно тільки не з’уміло єму по конець житя відобрати: а то любови і одушевленя для правди і свободи, за котру боров ся весь свій вік.


  1. Вживана в тих часах дуже постидна кара, получена інодї з битєм. Засудженого привязував кат до стовпа деревяного або желїзного напубличнім місци перед зібраним народом.
  2. Juan Fernandez, громада островів на Великім океані при західнім побережу Чіле. В 16. і 17. віку улюблене пристановище буканерів, се-б то француских розбишак.

сторінка

Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1923 року і автор помер щонайменше 100 років тому.