Самогубство Германа Герінга

by Володимир Лук'янюк

Самогубство Германа Герінга Володимир Лук'янюк 2016

Джерело: Цей день в історії

За кілька годин до виконання смертного вироку 15 жовтня 1946 року покінчив життя самогубством 53-річний рейхсмаршал Герман Герінг, один із найвисокопоставленіших діячів Третього рейху, законодавчо визначений наступник Адольфа Гітлера на посту рейхсканцлера Німеччини. Наступного дня його тіло кремували і попіл розвіяли над водами ріки Ізар.

Після капітуляції Франції Герман Герінг, соратних Адольфа Гітлера ще з 1920-х років, керівник штурмових загонів СА, один з творців німецьких військово-повітряних сил, що відіграли вирішальну роль у польській та французьких кампаніях, був нагороджений лицарським орденом Залізного хреста, підвищений у званні до персонально для нього введеного звання рейхсмаршала і попри те, що він був активним противником війни з СРСР, спеціальним законом 29 липня 1941 року призначений наступником Гітлера на випадок його смерті або нездатності виконувати обов'язки глави держави.

Однак, після програної війни за Британію і нездатності люфтваффе забезпечити постачання оточеній під Сталінградом армії генерала Фрідріха Паулюса, Герінг почав втрачати довіру фюрера - його повноваження в економіці були різко обмежені і більшість з них перейшла до Альберта Шпеєра, призначеного рейхсміністром озброєнь і боєприпасів. А коли до середини 1944 року стало очевидним, що німецькі повітряні сили втратили належну боєздатність і не в змозі захистити Німеччину від нальотів авіації країн антигітлерівської коаліції, Герінг був повністю усунутий від прийняття стратегічних рішень.

Коли 22 квітня 1945 року армійська група під командуванням генерала Фелікса Штайнера, створена для захисту Берліну, зазнала великих втрат і не змогла здійснити контрнаступ, у Адольфа Гітлера стався нервовий зрив і він звернувся до особистого лікаря з питанням про найнадійніший спосіб самогубства. Коли про це стало відомо Герману Герінгу, він після наради із начальником Імперської канцелярії Гансом Ламмерсом і начальником Канцелярії керівництва нацистської партії Філіппом Боулером послав Гітлеру телеграму з проханням дозволити взяти на себе керівництво рейху на підставі закону 1941 року.

Телеграма була перехоплена давнім конкурентом Герінга Главою канцелярії НСДАП і особистим секретарем Гітлера Мартіном Борманом, який зумів переконати фюрера, що Герінг вчиняє державний переворот, і того ж дня той був звільнений з усіх займаних посад і заарештований СС. Своїм новим наступником Гітлер призначив грос-адмірала Карла Деніца, який перебрав на себе повноваження рейхсканцлера після самогубства фюрера 30 квітня 1945 року. Через п'ять днів охорона Герінга, який утримувався в баварському містечку Берхтесгаден, була доручена підрозділам люфтваффе і він був був негайно звільнений. 2 травня він разом із сім'єю вирушив назустріч наступаючій американській армії і 6 травня поблизу міста Радштадт добровільно здався у полон 36-ій піхотній дивізії США. Це фактично врятувало Герінгу життя, оскільки цього дня надійшов наказ Бормана його стратити.

Разом із 86-а іншими визначними діячами Третього рейху Герман Герінг утримувався в таборі для військовополонених «Ашкан», що розміщувався в готелі «Палас» у люксембурзькому місті Мондорф-ле-Бен, і у листопаді 1945 року постав перед Нюрнберзьким Міжнародним військовим трибуналом. На відміну від деяких інших підсудних, він жодного разу не намагався перекласти відповідальність на Гітлера чи прикритися його ім'ям, як, правило, всю відповідальність брав на себе і своєю поведінкою прагнув підкреслити не тільки свою значущість в історії Третього рейху, а й свою відданість справі націонал-соціалізму.

Як найвисокопоставленіший обвинувачений Герінг намагався домінувати над іншими підсудними, давати їм вказівки і впливати на їхні свідчення, за що був поміщений в одиночну камеру. Він був звинувачений за чотирма пунктами - у веденні агресивної війни, військових злочинах, в тому числі пограбуваннях і вивезенні в Німеччину творів мистецтва та іншого майна, злочинах проти людяності, в тому числі знищенні політичних та інших супротивників, тортурах і жорстокому поводженні з військовополоненими, вбивствах і поневоленні мирних жителів, в тому числі і переслідуванні та знищенні євреїв. По жодному з них він не визнав себе винним і 1 жовтня 1946 року був засуджений до страти через повішання.

Герман Герінг подав прохання про заміну смертної кари на довічне ув'язнення і про заміну повішання на розстріл, якщо прохання про помилування не задовільнять. Обидва клопотання були відхилені, і о 22-47 15 жовтня 1946 року, за дві години до виконання вироку, він покінчив життя самогубством у своїй камері. У нього в роті були виявлені осколки скла від ампули з ціаністим калієм, походження якої так і не було достеменно з'ясоване.

В одязі Герінга було знайдено три листа, вкладені в загальний конверт: один був адресований німецькому народу з виправданням його вчинків і запереченням звинувачень, другий - дружині і доньці, третій - комендатнту Нюрнберзької в'язниці з поясненням походження ампули з отрутою (у подальшому відкинутим слідством, яке так і не встановило обставини самогубства). Тіло Герінга було продемонстроване для огляду юридично визначеним свідкам страти, після чого 16 жовтня 1946 року його кремували на цвинтарі Остфрідгоф у Мюнхені, а попіл розвіяли над водами ріки Ізар.

Під час Нюрнберзького трибуналу як звинувачений допитувався і молодший брат Германа Герінга Альберт, який в роки Другої Світової війни працював директором із експорту в концерні «Шкода» у Чехословаччині. Він не був членом нацистської партії і, користуючись протекцією Германа, врятував від смерті мінімум 34 людини, серед яких були австрійський ерцгерцог Йосип Фердинанд IV, австрійський канцлер Курт фон Шушніг, чеський бізнесмен Оскар Пілзер та угорський композитор Франц Легар, свідчення якого врядували Альберту Герінгу життя.

У довоєнні роки був кінорежисером, вів життя бонвівана, з приходом нацистів до влади емігрував до Австрії, а після її аншлюсу - до Чехії, де неодноразово затримувався гестапо, але завжди використовував авторитет свого брата, щоб звільнитись. За тиждень до своєї смерті у 1966 році у лікарні міста Ноєнбург 71-річний Альберт Герінг із вдячності одружився на своїй економці, щоб після його кончини вона могла отримувати його пенсію.

Незважаючи на те, що у 1944 році він сам був заарештований гестапо, допомагав чеському руху опору, а серед врятованих ним було кілька десятків євреїв, яких Альберт Герінг, підробляючи підпис брата, визволив із концтаборів і дав можливість втекти, історія його життя стала відома лише в 2000-х роках. У 2012 році ізраїльський меморіал Яд Вашем відмовився зарахувати Альберта Герінга до Праведників світу на підставі того, що «нема достатніх доказів, які підтверджували б, що він надзвичайно ризикував, рятуючи євреїв від небезпеки депортації і смерті».