Сафо

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Над хвилями моря, на скелі,

Хороша дівчина сидить,

В лавровім вінку вона сяє,

Співецькую ліру держить.


До пісні своєї сумної

На лірі вона приграє.

І з піснею тою у серці

Велика їй туга встає:


В тій пісні згадала і славу

Величну свою, красний світ,

Лукавих людей, і кохання,

І зраду, печаль своїх літ,


Надії і розпач… Дівчина

Зірвала лавровий вінець

І в хвилях шумливого моря

Знайшла своїй пісні кінець.






(третій з відомих віршів Лесі Українки, , написаний в с. Колодяжне, 3 листопада 1884 року)

Виданий в збірці «На крилах пісень» (Львів 1893р, при сприянні Івана Франка))

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1884, № 23, стор. 195. Леся написала значно пізніше (не в 13 років) посвяту над цим віршем. «Любій Шурі Судовщиковій на спомин»