Кобзарь (1876)/Том 2/Світе ясний! Світе тихий!

Матеріал з Вікіджерел

Світе ясний! Світе тихий! [1]
Світе вольний, несповитий!
За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій теплій хаті
 Оковано, омурано,
 (Премудрого одурено)
 Багряницями закрито
 І розпьятиєм добито?!...
Не добито! Стрепенися!
Та над нами просвітися.
Просвітися!... Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
 Люльки з кадил закуряти,
 „Явленими“ піч топити,
 А кропилом будем, брате,
 Нову хату вимітати.
27 Іюня 1860. C. Петербургъ.


  1. ↑ Ці вірші у »Правді« 1873 р. N. 15. надрюковані як часть поеми »Иван Гус«; але у вааснову рукопису Шевченка вони означені датою 1860 р. Ред.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Кобзарь_(1876)/Том_2/Світе_ясний!_Світе_тихий!&oldid=37921