Сеї ночи до ліжка мого надійшла

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сеї ночи до ліжка мого надійшла
Ада Неґрі, переклад — Павло Грабовський
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.

Сеї ночи до ліжка мого надійшла
 Якась постать нужденна:
Кінжал з боку, зір пильно на мене звела
Усьміхнувшись... Дріжу тороплена...
 „Я, мовля, твоя доля злиденна!”

„Полохлива пташино, з тобою весь вік
 Я була і до стерти не кину;
Куди ти — туди й я, чи квітки чи терник,
За тобою піду в домовину”.
 „Геть!” — розлїг ся крізь сльози мій крик.

А вона все стоїть тай стоїть наді мною:
 „Так — шепоче — судилось тобі.
Ти — мов пролісок той над труною,
Що зростає з під снігу весною
 У журбі, — так судилось тобі!”

Я схопилась та знов: „ Прагне серце дівоче
 Тих надій, що горять в двацять літ,
Поцілунків і блиску від ґенїя хоче;
Для кохання, для щастя прийшла я на сьвіт...
 Згинь від мене, лиха потороче !“

Одрікає вона: „Перемога з вінцем
 Ждуть того після праці обранця,
Що величних ідей був безлячним творцем,
Свою кров за їх лив і пав смілим борцем”.
 Я сказала: „Остань ся!“