Словник української мови (1927)/ай!
| ◀ аїр | Словник української мови А ай! |
айбо ▶ |
|
I. Ай! меж. Ай, ах! — выражение испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то богу закричу! Шевч. 306. Употребляется также для выражения похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли. Рудч. Ск. I. 94.
II. Ай! сз. Да, но. Не любив бим дівчиноньку, ай хороша врода! Гол. IV. 459.