Словник української мови (1927)/але
| ◀ акцизник | Словник української мови А але |
алембик ▶ |
|
Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочем. Не родить рілля, але божа воля. Ном. № 28. Єсть і бідніші од нас, а живуть же… — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Котл. НП. 370. Хотіла спать, але не спала. Шевч. 558. Нема нічого без але́. Ном. 2447. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Ведь, ведь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. Лукаш. 119. 3) Употребл. в значении: Толкуй! рассказывай! Ну, вот! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. Кв. II. 291. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! — Греб. 373. 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Как бы не так! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж! *6) Але-то́. Решительно, абсолютно. Без мене ніхто, але-то ніхто… не міг би під час зими виглянути з хати. Фр. Іст. кожуха.