Словник української мови (1927)/амінь
| ◀ аминь | Словник української мови А амінь |
амоніяк ▶ |
|
Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. Чуб. III. 26. 2) Употребляется как существительное м. р. в значении: конец, смерть. Фр. Пр. 4. Амінь тобі буде. Ном. № 3650. Мовчи, а то тут тобі й амінь! Шевч. 300. *Зроби́ти кому́ амінь. Предать смерти, умертвить. От я зроблю тобі тут амінь. Липов. у. Ефр.