Словник української мови (1927)/анахтема

by Борис Грінченко

◀ аналой

Словник української мови Борис Грінченко А анахтема

анахтемський ▶

Київ: Горно, 1927

Ана́хтема, ми. 1) ж. Анафемствование. Сьогодня в церкві анахтему співали. 2) об. Проклятый, отверженный человек, анафема. Употребляется как бранное слово. У Котл. также ана́хтем, ма: Анахтем вічний Турн пропав. Котл. Ен. V. 39.