Словник української мови (1927)/арешт
| ◀ аренда | Словник української мови А арешт |
арештант ▶ |
|
А́ре́шт, ту, м. 1) Арест. В холодній під арештом сиділо іще кілька жидків злодіїв і конокрадів. Левиц. I. 320. На арешт го засудили. Фр. Пр. 8. 2) Помещение для арестованных, арестантская, тюрьма. До арешту го посадили. Фр. П. 8. Арешт, то дім плачу. Фр. Пр. 8. Аре́шти собо́в витира́ти — быть в тюрьме, под арестом. Фр. Пр. 8.