Словник української мови (1927)/архимник
| ◀ архимандричий | Словник української мови А архимник |
архимницький ▶ |
|
Архи́мник, ка, м. Шарлатан, плут. Та й остогиділи мені оці трикляті дурисвіти, чи то пак — архимники, що знай нашого брата дурять та під манастир підводять. Харьков.