Словник української мови (1927)/бабахкати

by Борис Грінченко

◀ бабахати

Словник української мови Борис Грінченко Б бабахкати

бабахнути ▶

Київ: Горно, 1927

Баба́хати, хаю, єш и баба́хкати, каю, єш, одн. баба́хнути, ну, неш, гл. 1) Стрелять. Десь далеко хтось бабахає. 2) Только одн. Упасть, шлепнуться. Так і бабахнув у воду.