Словник української мови (1927)/бабкуватий

by Борис Грінченко

◀ бабка

Словник української мови Борис Грінченко Б бабкуватий

баблятися ▶

Київ: Горно, 1927

Бабкува́тий, а, е. 1) Старообразный, морщинистый. Він став зовсім бабкуватий. Н.-Волын. у. 2) Бабкува́та. Немного занимающаяся знахарством. Вона инколи помогала людям од хвороби — бабкувата, значить, була. Новомоск. у. (Залюбовск.).