Словник української мови (1927)/бабник

Матеріал з Вікіджерел

Бабни́к, ка́, м. 1) Сосуд, в котором пекут баби́. См. Ба́ба 21. 2) = Баби́нець. Подольск. г. Шейк. 3) *Деревянный упор для ба́бки для отбивания косы. Хот. См. Бабча́р.