Словник української мови (1927)/багатирь
| ◀ багатирський | Словник української мови Б багатирь |
багатирька ▶ |
|
Багати́рь, ря́, м. 1) Богач. Такий багатир, що не знає що то нема. Ном. № 1343. Багатирь був, а жив, як убогі люде живуть. МВ. II. 21. Багатир був! Що було в його поля, худоби, що всякого добра! МВ. I. 35. Умре багатир, то йде за ним увесь мир, а вмре харпак — тільки піп та дяк. Посл. 2) Богатырь. Були вони багатирі: велику силу мали. Чуб. II. 130. Портрети всіх багатирів: як Александр цареві Пору давав із військом добру хльору… Котл. Ен.