Словник української мови (1927)/багацький
| ◀ багацтво | Словник української мови Б багацький |
багацько ▶ |
|
Бага́цький, а, е. Принадлежащий богачу, *богаческий. Панське та багацьке нігде не пропаде і тільки сіромацьке — хто йде, то скубне. Посл. Багацький син. Федьк. Поез. II. 70. Багацькая дівчинонька шмат коралів має. Грин. III. 530. *2) Богатый, обильный, щедрый. Сподівався богацької крижми. Черемш. Справив богацьке весіллє. Черемш.