Словник української мови (1927)/багачка
| ◀ багачів | Словник української мови Б багачка |
багачня ▶ |
|
Бага́чка, ки, ж. Богачка. Засватав я вбогу дівку, — хай багачка плаче, бо багачка, вража дочка, не хоче робити. Чуб. V. 113. Сину мій, сину, каже, — не бери тії багачки: буде вона дуже гордувати. МВ. I. 122.