Словник української мови (1927)/байдужливо
| ◀ байдужливий | Словник української мови Б байдужливо |
байдужний ▶ |
|
Байду́жливо, нар. = Байду́жно. Байдужливо прийняла вдова вмову дурневу, — не виявляла вона ніколи ні радощів, ні смутку. Г. Барв. 307. Вона й привіталася, і снідання подала, і щось промовила, і про щось поспитала, і глянула, і подякувала, та усе наче недбайливо, якось байдужливо. МВ. III. 105.