Словник української мови (1927)/байрак
| ◀ байорок | Словник української мови Б байрак |
байрака ▶ |
|
Байра́к, ка, м. 1) Лесок в овраге; буерак. Такі були здоровенні та глибокі байраки, що боже світе! Грин. II. 169. Ой не шуми, луже, зелений байраче! Мет. 92. До зеленої неділі в байраках біліли сніги. Шевч. 2) Мундштук при уздечке. Сідло черкеське з пітником, уздечка новісінька з байраком. Из песни, приведенной в «Истор. Новой Сечи» Скальковского. Ум. Байрачо́к, байраче́нько.