Словник української мови (1927)/балакати
| ◀ балакання | Словник української мови Б балакати |
балакатися ▶ |
|
Бала́кати, каю, єш, гл. 1) Беседовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. Греб. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Ен. I. 18. Бала́ка таке́ — не своє́. Говорит вздор. Змиев. у.