Словник української мови (1927)/балакливий
| ◀ балаки | Словник української мови Б балакливий |
балаклій ▶ |
|
Балакли́вий, а, е. Разговорчивый, говорливый, словоохотливый. Чуб. I. 231. Веселий, ручий молодик, письменний, смілий, балакливий. Мкр. Г. 7. Панночка така весела, балаклива. МВ. (О. 1862. III. 48). Ум. Балакли́ве́нький. Така в вас балакливенька оця дівчина. Черниг. г.