Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/баламутити

Матеріал з Вікіджерел

Баламу́тити, чу, тиш, гл. 1) Мутить, возмущать, то же, что и каламу́тити. 2) Смущать, нарушать покой. Чуб. V. 106. Нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспольству. К. ЧР. 107.