Словник української мови (1927)/бандури

Матеріал з Вікіджерел

Ба́ндури, дур, ж. мн. Внутренности, преимущ. животного. Мнж. 36. Знайшов там десь задріпане теля, облупив його, бандури випустив. Мнж. 13. Гляди, щоб він не випустив тобі бандур. Черном.