Словник української мови (1927)/бандуруватий
| ◀ бандурочка | Словник української мови Б бандуруватий |
бандурчаник ▶ |
|
Бандурува́тий, а, е. Неповоротливый, неуклюжий. Був (хлопець)… несміливий, бандуруватий. Св. Л. 244.
| ◀ бандурочка | Словник української мови Борис Грінченко Б бандуруватий |
бандурчаник ▶ |
|
Словник української мови — Б
бандуруватий
Борис Грінченко
1927
Бандурува́тий, а, е. Неповоротливый, неуклюжий. Був (хлопець)… несміливий, бандуруватий. Св. Л. 244.