Словник української мови (1927)/баня
| ◀ банюра | Словник української мови Б баня |
баняк ▶ |
|
Ба́ня, ні, ж. 1) Купол на церкви, вообще на строении. Сим. 17. На самому шпилечку стоїть, як лялечка, біла церковця і неначе хитається, сяючи золотим хрестом і банями. Мир. Пов. I. 166. Ой не видно його дому, тільки видно баню. Мет. 6. 2) Солеварня, солеварный завод. Шух. I. 16. Ой чумаче, де ти йдеш?.. на баню по кримку йду. Гол. I. 177. 3) Минеральный целебный источник. Вх. Лем. 390. *4) Баня. В суботу пішов до бані. Крим. Ум. Ба́нька.