Словник української мови (1927)/баранчик

Матеріал з Вікіджерел

Бара́нчик, ка, м. 1) Ум. от бара́н. Пасуться три баранчики. Рудч. Ск. I. 8. 2) Бекас. Полт. 3) Хвостик арбуза. Узяв кавуна, держачи його за баранчика. Ком. I. 33. 4) Одно из колес в плуге без обода. 5) При игре в ланки́: каждый из стоящих на крайних ямках двух мальчиков, катающих мяч. Ив. 34. 6) Часть уздечки. См. Гну́зда. 7) Мн. Бара́нчики. Раст. первоцвет, Primula officinalis. Ум. Бара́нчичок.