Словник української мови (1927)/барма
| ◀ барлян | Словник української мови Б барма |
бармувати ▶ |
|
Ба́рма, ми, ж. Мундир, ливрея. Гол. I. 150. См. Ба́рва. 2) Накипь, пенка при варке меду, варенья и пр. Киев. Як з вишень варення вариш, так барми багато. Харьк. г. 3) Глина с примесью железной руды. Ум. Барми́ця, барми́чка. Черк. у.