Словник української мови (1927)/батувати

by Борис Грінченко

◀ батошки

Словник української мови Борис Грінченко Б батувати

батуга ▶

Київ: Горно, 1927

Батува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Связывать поводьями лошадей. Аф. 2) Резать большими кусками. Сідайте, дружечки!.. а ти, старосто, їм батуй. Кв. *3) Кромсать. Мало не півхліба собі батує. Звен. у. Ефр.