Словник української мови (1927)/батура
| ◀ батуньо | Словник української мови Б батура |
батуринка ▶ |
|
Бату́ра, ри, ж. Большой кнут, кнутище, плеть. Звелів кучерові стьобонути цигана батурою. Чуб. II. 583. Убивав ти мене та й батурою, називав ти мене волоцюгою. Нп.