Словник української мови (1927)/батура

by Борис Грінченко

◀ батуньо

Словник української мови Борис Грінченко Б батура

батуринка ▶

Київ: Горно, 1927

Бату́ра, ри, ж. Большой кнут, кнутище, плеть. Звелів кучерові стьобонути цигана батурою. Чуб. II. 583. Убивав ти мене та й батурою, називав ти мене волоцюгою. Нп.