Словник української мови (1927)/бахур
| ◀ бахтати | Словник української мови Б бахур |
бахурка ▶ |
|
Ба́хур, ра и ба́хурь, ря, м. 1) Волокита, ловелас, развратник. Котл. Ен. I. 36. Квартал був цілий волоцюг, моргух, мандрьох, ярижниць, п'яниць і бахурів на цілий плуг. Котл. Ен. 2) = Байстрю́к. Шух. I. 32. 3) Мальчуган, ребенок. Желех. 4) Еврейский ребенок. Ти не будеш, я не буду, а хто ж буде пити? А хто ж буде на жидівські бахурі робити? Грин. III. 205.